Мої уроки

 Тема: Рей Дуглас Бредбері  «Усмішка».


Мета: сприяти моральному та естетичному вихованню учнів;
   розвивати їх творчі здібності;
   прищеплювати вміння бачити прекрасне в художньому творі та житті;
   розкрити зміст поняття «краса».
Обладнання: Портрет Леонардо до Вінчі, репродукція полотна «Джоконда», таблиця з термінами живопису, тексти з оповіданням Р.Д.Бредбері «Усмішка».
Тип уроку: інтегрований – світова література і образотворче мистецтво

                           Хід уроку:
На дошці тема, портрет художника епохи Відродження Леонардо до Вінчі.
                                                                    Моя палитра властвует над смертью,
Ей не свалить меня одним ударом !
Джоконду я нанес на полотно,
То полотно, что как письмо в конверте,
К потомкам отдаленнейшим дойдет
И тронет их !...
Вчитель світової літератури:
Черги! Вони бувають такі різні ! Ми знаємо про черги з продовольчими картками за скибкою хліба в роки Великої Вітчизняної війни.                          А ця розповідь про чергу до картини. До знаменитого шедевру Леонардо до Вінчі, що знаходиться в Франції. А коли цю картину , що має назву «Монна Ліза» (або ж «Джоконда») з величезною обережністю і чималим ескортом привезли в Москву, треба було вистояти багатогодинну чергу, щоб побачити цю красу.

Вчитель образотворчого мистецтва:
Яким же був на початку 16 ст. Леонардо да Вінчі ? В починаннях, здійсненнях, мріях майстер підноситься як титан, володар громів і блискавиць, а часом нагадував велетня, що бавиться паперовими корабликами. Доля щедро обдарувала його для того, щоб ще глибше поранити. Красивий, розумний, талановитий, він вічним скитальцем поневірявся в пошуках теплого кутка. З ним слуга, два учні, полотна та бібліотека – 30 улюблених книг. Можливо, він любив ту жінку, флорентійку Монну Лізу, дружину купця Джокондо, яку зобразив на портреті. Відомо, що протягом 4 років писався цей портрет.
Учень- асистент:
Не сразу, не сразу
Почувствовать смог он
Не сразу увидеть пришедшее властно:
И женственный профиль,
И локон игривый,
Капризную грудь, задышавшую часто.
 Вчитель світової літератури: в кріслі, невимушено спираючись на його ручку, сидить молода жінка. Легка напівусмішка, здається, тільки що зароджується, і в той же час ніколи не зникає. Трепет життя присутній у всьому: у пасмах волосся, в плавних складках одягу, в руках, що спокійно лежать. Вона природна і жива настільки, що кожен, хто вдивляється в ямку на шиї, бачить в ній биття пульсу.
Вчитель образотворчого мистецтва: майстер робив багато ескізів, велику увагу приділяв композиції – позі, розвороту голови, положенню рук.
Звернімо увагу на тло картини.
Що ви бачите?
Так, пейзаж, і навіть фантастичний. Освітлена примарним місячним світлом петляє дорога, звивається стрічка ріки, химерно встають зеленувато- блакитні гори.
«Ти знаєш, що в такому повітрі предмети внаслідок великої кількості повітря, що міститься між твоїм оком та горою здаються синіми…» - писав Леонардо. В живописі це має назву «повітряна перспектива»
(Підкреслені терміни та їх пояснення на таблиці)
І світ людини, і світ природи складні. Проте в цій гармонії є суть життя, найбільш сильна і чаруюча суть Джоконди. Кольорова гамма портрету (колорит) – зелені, блакитні, золотисті тони, відзначаються благородною стриманістю.

Учень- асистент:
Какой художник! Что за колорит!
Куда там к шуту всяким старовераи!
Под кистью метра полотно горит,
Не мудрено:
Рука да Винчи и его манера!
Вчитель образотворчого мистецтва:
«Тайна стриманого серця» - це і є «Джоконда», це і є життя художника.

Учень- асистент:
Где ты была?
Откуда ты взялась?
И мы стоим, не смея оглянуться,
Ты  будто от души оторвалась,
Чтоб все пройти
И снова к нам вернуться !



Вчитель образотворчого мистецтва:
Недаремно художник, як зіницю ока беріг портрет, як останню надію, як своє кредо, як послання до нас, нині живучих.

Вчитель світової літератури:
А ось ще одна черга!
«…зібралася на міському майдані о 5 ранку, коли перегук півнів долинав із далекого, вкритого інеєм селища й ніде не світилося.»
Про цю чергу говорить Рей Дуглас Бредбері. Вона також до «Джоконди».
Учні читають початок оповідання «Усмішка».

Бесіда за змістом:
Ø То що робили люди на майдані о 5 ранку ?
Ø Чи красиве явище являли собою люди, які, мов божевільні, кромсали картину ?
Ø А яке почуття у вас викликав цей витвір мистецтва ?
Ø «Як ми дійшли до такого стану?»
Словникова робота: вандалізм,цивілізація.
Вислови свою думку.склади гроно
(Учні обговорюють відповідь на питання : що таке краса?)
Рефлексія:
Самим цікавим на уроці було…..
Я здригнувся від….
Я відкрив для себе…..
Хочу поділитися враженнями….
Підсумок уроку.
Домашнє завдання:
*       закінчити читати оповідання,
*   по бажанню ознайомитись з іншими роботами Леонардо да Вінчі,(іншими художниками епохи Відродження).
*      Напиши відгук на прочитаний твір.


Тема:        „Шукаймо в людях доброти"

(за оповіданням OГeнрi „Останній листок")
Мета: формування навички роботи над характерис­тикою літературного героя;
розвивати вміння виділити головне в художньому твоpi;
на прикладі зіставлення образотворчого мистецтва i літератури
формувати спостережливість,
сприяти розвитку творчих здбностей учнів;
прищеплювати їм почуття милосердя, готовності до самопожертви в
ім'я інших.

Тип уроку:   інтегрований

Обладнання: тексти новели, портрет письменника, репродукція скульптури  Мікеланджело „Моисей", виставка малюнків „Очей очарованье", запис музики.

Словникова робота:
  шедевр, пейзаж, новела, колорит.
Хід уроку.

  Епіграф:
                            „Треба прагнути бути людиною,
                     незважаючи на всю жорстокість навколишнього світу.
                       I це можливо"
                                                              (OГeнрi )

(Звучить музика)
.
Вчитель літератури:
Шукаймо в людях доброти,
Щоб розбудить мізерні душі,
                     Добро вікриє нам світи
                     I слово правди не порушить.

Вчитель образотворчого мистецтва:
                       Шукаймо в людях доброти,
                       Мов дня незрячого прозріння,
                      Добро нас кличе до мети.
                      Воно - то людськості коріння.

Вчитель літератури: Життя людей - це вічна боротьба добра i зла, а мистецтво, ніби дзеркало, в якому вона відбивається. Ставлення до прекрасного та не­гативного в житті та мистецтві однакове - добро заохочується, зло засуджується.

Вчитель образотворчого мистецтва: Хоча художні засоби в них piзні, а мета одна - давати знання про людину, навчити відчувати i переживати радість i горе, відрізняти добре від злого.
Вчитель літератури: Jlю6i діти! Сьогодні на прикладі літератури та образотворчого мистецтва ми вкотре торкнемось вічних icтин - добра, тепла, милосер­дя, віри з надією, що ці хвилини спілкування доторкнуться ваших душ i переростуть у щоденну потребу робити добро.

Вчитель образотворчого мистецтва: Справді, щось надломилося в cвітi: черствіють наші душі, ми не відчуваємо чужого болю, забуваємо про тих, хто потребуе нашої  допомоги, не помічаємо краси.

Вчитель літератури: Спробуємо разом з героями но­вели OГeнрi  „Останній листок" звернути увагу на тi обставини, за яких у людини відкриваються такі прекрасні якості, про які оточуючі i гадки не мали досі. Бо як стверджує автор, „треба прагнути бути людиною,   незважаючи на всю жорстокість навколишнього світу". Добро! Ця істина у кожному твopi автора, творах, невеликих за обсягом, що складають енциклопедію американського життя кінця XIX по­чатку XX століття, гepoї  яких - люди найрізноманітніших професій i соціальних станів, „маленькі лю­ди", часто невдахи, однак життеві випробовування не роблять їx жорстокими, бо вони мають здатність любити, співчувати, бути готовими до самопожертви.
Події новели „Останній листок" розгортаються у зіткненні найважливіших для людини по­нять: життя i смерть. Життя містить у co6i все: творчість, дружбу, кохання. Смерть лише небуття, кінець всьому.
„Останній листок" - новела.
Чому?
Де відбуваються події? (У невеличкому районі Нью-Йорка, де вулийі „показилися", химерно перетинають себе по декілька разів. Там квартири дуже дешеві, тому саме у цьому районі оселялися люди мистецтва, шлях до визнання яких лежить через злидні).

Чому ці люди шукали „вікна, що виходять на північ"?
 Що називають ipoнією? (На противагу вислову „кімната з вікнами на море" OГeнрi іронічно, з сумом зображує  умови життя бідняків).
Як жили Сью i Джонсі до розгортання основнoї події?
 (Дівчата приїхали з різних кінців Сполучених Штаті в до Нью-Йорка в пошуках щастя, познайомилися за столом ресторанчика, „побачили, що їxнi погляди на   мистецтво, салат з листя цикорію та широкі рукава цілком збігаються" i вирішили найняти спільну студію.)
Який     ще     ворог    для     бідних    людей?
 (холодний образ пневмонії).
Саме на тендітну Джонсі, яка звикла до теплих західних вітpiв „зефірів" Каліфорнії, напосів цей Містер.
 Хвороба дівчини - зав'язка новели.

Вчитель образотворчого мистецтва: Давайте ми з вами тихенько зайдемо в кімнату. Тихо,  не потурбуймо хвору. Подивимося в те вікно, що „виходить на північ".
 Що ми бачимо?
Вдома ви готували ілюстрації. Покажіть їx.
 Який похмурий вигляд! Чому?
А в мене збереглися ваші роботи на тему осіннього пейзажу „Очей очарованье". (Демонструю). Схожі вони на сьогоднішні?
Як бачимо одну  i ту ж пору року можна побачити по-різному. Це залежить від світобачення  майстра,  його  творчої  манери,  на­строю.
 Не будемо повторюватись. Адже ми вже до­бре знаємо, що зображення природи називається... (пейзажем).
 Я тільки зверну увагу на слова:
Люби, плекай природу нашу,
Цвітінь росою споєну.
Cпocтерігай красу пейзажу
             Й малюй її по-своєму.
 I ще багато значить колорит. Це таїнство кольору. Адже це він створює настрій радості чи смутку. (Колорит - система відношення кольорів i ix відтінків в художньому mвopi).

Есть цвет у боли, радости, надежды.
Раскрой же многоцветные страницы -
И оживут в глазах твоих цвета
Борьбы и жизни, ненависти, счастья,
            Души и человеческой судьбы.

„Колорит наш - не витончені плями, він по­винен виражати нам настрій картини, її душу, він повинен захватити всього глядача, як акорд у музиці"(І.Ю.Рєпін).
Отож повернемось до нашого похмурого сумного пейзажу.
 Яку роль відіграє ця замальовка в новелі? (Стан бідності, безвихіддя, суму).


 Вчитель літератури: Чому хвора втратила бажання жити?
 (зачитати тест: „Дівчина дивилась у вікно й рахувала...").

Прослухайте     діалог     Сью     і     Бермана
(інсценізація).
 Хто такий Берман?
 Як автор характеризує його?
 Як цей епізод характеризує його? (Таблиця).

Вчитель образотворчого мистецтва:   Діти, а з ким автор порівнює Бермана?

(З Мойсеєм).
 Розповідь учня про Мойсея.
А зараз зверніть увагу на фотографію скульп­тури „Мойсей" великого майстра епохи Відроджен­ня Мікеланджело. Коли митець працював над гроб­ницею Папи Римського Юлія II в 1513-1516 роках він створив цю скульптуру. Мойсея зображено си­дячим, і на перший погляд поза його здається спо­кійною. Але різкий поворот закинутої вверх голови, відставлена назад нога, нервовий жест руки, що пе­ребирає довгу бороду, передає збентеження люди­ни, свідчить про пробудження її енергії. У всій по­статі Мойсея відчувається готовність до дії. Могут­нє тіло сповнене сили. Ця фізична сила, поєднана з енергією, волею підіймає образ до героїчного зву­чання, свідчить про здатність людини до титанічних діянь.
Вчитель: Отже, напевно, не тільки зовні Берман був схожий на Мойсея. Ця скульптура - справжній ше­девр. (Шедевр - взірцевий твір, вище досягнення майстерності).

Вчитель літератури:
 - А про що все життя мріяв Бе­рман?
-   То ж як несподівано для нас розкрився Берман?
-   А що сталося з старим?
-   То чи змінюється інтонація і значення слова „шедевр"?
-   (Намальований Берманом листок - сим­вол щирості людського серця, яке творить добро).

Вчитель образотворчого мистецтва: Вам було ще таке завдання: вдома намалювати і вирізати листок плюща, підібрати колір
 (учні показують листочки).
                                
                                  Вдруг вижу лист то в зелени весенней,
                                  в осеннем багреце.
                                 Но впрочем лист всегда один.
                                 И только наше зренье воспринимает цвет.
               Цвета проносятся сквозь наши души,
               как теплые, прохладные ветра,
              окрашивая цветовою гаммой
              слова и песни, голоса и память.
На ваших листочках напишіть ту рису характе­ру Бермана, що, на вашу думку, відповідає йому найбільше (добрий, небайдужий, чуйний, готовий до самопожертви, дивакуватий, співчутливий).
Вчитель літератури:
- Чому новела має назву „Останній листок", а не „Остання надія"?
Шедевр - не тільки витвір мистецтва, а й взі­рцевий вчинок. Отже, найвищим мистецтвом є мис­тецтво бути Людиною. Берман вмирає, але ціною свого життя рятує дівчину.
Які герої у світовій літературі схожі на Бермена?
Ми віримо, що найціннішими шедеврами ва­шої душі будуть добро, тепло, милосердя, співчуття.
Робіть добро і отримуйте його від інших. Не­хай це буде потребою вашої душі.
Вчитель образотворчого мистецтва:
Перед вами -мольберт. На полотні - нічого. Це Берман мріяв і не встиг створити шедевр.
Давайте з наших листочків, які ми розмістимо на полотні створимо шедевр доб­роти.
 (Учні прикріплюють листочки).
Нехай життя за ваші добрі вчинки завжди ставить найвищі бали.
Вчитель літератури:

Шукаймо в людях доброти,
Мов зав'язі у кожнім цвіті.
І менше стане гіркоти,
І зменшиться тривог у світі.

Вчитель образотворчого мистецтва:

Шукаймо в людях доброти,
Мов скарби, що давно забуті,
Щоб сущу стежку віднайти.
До себе, до людської суті.

Підсумок уроку.

Домашнє завдання:     Написати лист герою.



Немає коментарів:

Дописати коментар