Мої уроки

 Тема: Рей Дуглас Бредбері  «Усмішка».

Мета: сприяти моральному та естетичному вихованню учнів;

   розвивати їх творчі здібності;

   прищеплювати вміння бачити прекрасне в художньому творі та житті;

   розкрити зміст поняття «краса».

Обладнання: Портрет Леонардо до Вінчі, репродукція полотна «Джоконда», таблиця з термінами живопису, тексти з оповіданням Р.Д.Бредбері «Усмішка».

Тип уроку: інтегрований – світова література і образотворче мистецтво

                           Хід уроку:

На дошці тема, портрет художника епохи Відродження Леонардо до Вінчі.

                                                                    Моя палитра властвует над смертью,

Ей не свалить меня одним ударом !

Джоконду я нанес на полотно,

То полотно, что как письмо в конверте,

К потомкам отдаленнейшим дойдет

И тронет их !...

Вчитель світової літератури:

Черги! Вони бувають такі різні ! Ми знаємо про черги з продовольчими картками за скибкою хліба в роки Великої Вітчизняної війни.                          А ця розповідь про чергу до картини. До знаменитого шедевру Леонардо до Вінчі, що знаходиться в Франції. А коли цю картину , що має назву «Монна Ліза» (або ж «Джоконда») з величезною обережністю і чималим ескортом привезли в Москву, треба було вистояти багатогодинну чергу, щоб побачити цю красу.

Вчитель образотворчого мистецтва:

Яким же був на початку 16 ст. Леонардо да Вінчі ? В починаннях, здійсненнях, мріях майстер підноситься як титан, володар громів і блискавиць, а часом нагадував велетня, що бавиться паперовими корабликами. Доля щедро обдарувала його для того, щоб ще глибше поранити. Красивий, розумний, талановитий, він вічним скитальцем поневірявся в пошуках теплого кутка. З ним слуга, два учні, полотна та бібліотека – 30 улюблених книг. Можливо, він любив ту жінку, флорентійку Монну Лізу, дружину купця Джокондо, яку зобразив на портреті. Відомо, що протягом 4 років писався цей портрет.

Учень- асистент:

Не сразу, не сразу

Почувствовать смог он

Не сразу увидеть пришедшее властно:

И женственный профиль,

И локон игривый,

Капризную грудь, задышавшую часто.

 Вчитель світової літератури: в кріслі, невимушено спираючись на його ручку, сидить молода жінка. Легка напівусмішка, здається, тільки що зароджується, і в той же час ніколи не зникає. Трепет життя присутній у всьому: у пасмах волосся, в плавних складках одягу, в руках, що спокійно лежать. Вона природна і жива настільки, що кожен, хто вдивляється в ямку на шиї, бачить в ній биття пульсу.

Вчитель образотворчого мистецтва: майстер робив багато ескізів, велику увагу приділяв композиції – позі, розвороту голови, положенню рук.

Звернімо увагу на тло картини.

Що ви бачите?

Так, пейзаж, і навіть фантастичний. Освітлена примарним місячним світлом петляє дорога, звивається стрічка ріки, химерно встають зеленувато- блакитні гори.

«Ти знаєш, що в такому повітрі предмети внаслідок великої кількості повітря, що міститься між твоїм оком та горою здаються синіми…» - писав Леонардо. В живописі це має назву «повітряна перспектива»

(Підкреслені терміни та їх пояснення на таблиці)

І світ людини, і світ природи складні. Проте в цій гармонії є суть життя, найбільш сильна і чаруюча суть Джоконди. Кольорова гамма портрету (колорит) – зелені, блакитні, золотисті тони, відзначаються благородною стриманістю.

Учень- асистент:

Какой художник! Что за колорит!

Куда там к шуту всяким старовераи!

Под кистью метра полотно горит,

Не мудрено:

Рука да Винчи и его манера!

Вчитель образотворчого мистецтва:

«Тайна стриманого серця» - це і є «Джоконда», це і є життя художника.

Учень- асистент:

Где ты была?

Откуда ты взялась?

И мы стоим, не смея оглянуться,

Ты  будто от души оторвалась,

Чтоб все пройти

И снова к нам вернуться !

Вчитель образотворчого мистецтва:

Недаремно художник, як зіницю ока беріг портрет, як останню надію, як своє кредо, як послання до нас, нині живучих.

Вчитель світової літератури:

А ось ще одна черга!

«…зібралася на міському майдані о 5 ранку, коли перегук півнів долинав із далекого, вкритого інеєм селища й ніде не світилося.»

Про цю чергу говорить Рей Дуглас Бредбері. Вона також до «Джоконди».

Учні читають початок оповідання «Усмішка».

Бесіда за змістом:

Ø То що робили люди на майдані о 5 ранку ?

Ø Чи красиве явище являли собою люди, які, мов божевільні, кромсали картину ?

Ø А яке почуття у вас викликав цей витвір мистецтва ?

Ø «Як ми дійшли до такого стану?»

Словникова робота: вандалізм,цивілізація.

Вислови свою думку.склади гроно

(Учні обговорюють відповідь на питання : що таке краса?)

Рефлексія:

Самим цікавим на уроці було…..

Я здригнувся від….

Я відкрив для себе…..

Хочу поділитися враженнями….

Підсумок уроку.

Домашнє завдання:

*       закінчити читати оповідання,

*   по бажанню ознайомитись з іншими роботами Леонардо да Вінчі,(іншими художниками епохи Відродження).

*      Напиши відгук на прочитаний твір.

Тема:        „Шукаймо в людях доброти"

(за оповіданням O’Гeнрi „Останній листок")

Мета: формування навички роботи над характерис­тикою літературного героя;

розвивати вміння виділити головне в художньому твоpi;

на прикладі зіставлення образотворчого мистецтва i літератури

формувати спостережливість,

сприяти розвитку творчих здбностей учнів;

прищеплювати їм почуття милосердя, готовності до самопожертви в

ім'я інших.

Тип уроку:   інтегрований

Обладнання: тексти новели, портрет письменника, репродукція скульптури  Мікеланджело „Моисей", виставка малюнків „Очей очарованье", запис музики.

Словникова робота:

  шедевр, пейзаж, новела, колорит.

Хід уроку.

  Епіграф:

                            „Треба прагнути бути людиною,

                     незважаючи на всю жорстокість навколишнього світу.

                       I це можливо"

                                                              (O’Гeнрi )

(Звучить музика)

.

Вчитель літератури:

Шукаймо в людях доброти,

Щоб розбудить мізерні душі,

                     Добро вікриє нам світи

                     I слово правди не порушить.

Вчитель образотворчого мистецтва:

                       Шукаймо в людях доброти,

                       Мов дня незрячого прозріння,

                      Добро нас кличе до мети.

                      Воно - то людськості коріння.

Вчитель літератури: Життя людей - це вічна боротьба добра i зла, а мистецтво, ніби дзеркало, в якому вона відбивається. Ставлення до прекрасного та не­гативного в житті та мистецтві однакове - добро заохочується, зло засуджується.

Вчитель образотворчого мистецтва: Хоча художні засоби в них piзні, а мета одна - давати знання про людину, навчити відчувати i переживати радість i горе, відрізняти добре від злого.

Вчитель літератури: Jlю6i діти! Сьогодні на прикладі літератури та образотворчого мистецтва ми вкотре торкнемось вічних icтин - добра, тепла, милосер­дя, віри з надією, що ці хвилини спілкування доторкнуться ваших душ i переростуть у щоденну потребу робити добро.

Вчитель образотворчого мистецтва: Справді, щось надломилося в cвітi: черствіють наші душі, ми не відчуваємо чужого болю, забуваємо про тих, хто потребуе нашої  допомоги, не помічаємо краси.

Вчитель літератури: Спробуємо разом з героями но­вели O’Гeнрi  „Останній листок" звернути увагу на тi обставини, за яких у людини відкриваються такі прекрасні якості, про які оточуючі i гадки не мали досі. Бо як стверджує автор, „треба прагнути бути людиною,   незважаючи на всю жорстокість навколишнього світу". Добро! Ця істина у кожному твopi автора, творах, невеликих за обсягом, що складають енциклопедію американського життя кінця XIX по­чатку XX століття, гepoї  яких - люди найрізноманітніших професій i соціальних станів, „маленькі лю­ди", часто невдахи, однак життеві випробовування не роблять їx жорстокими, бо вони мають здатність любити, співчувати, бути готовими до самопожертви.

Події новели „Останній листок" розгортаються у зіткненні найважливіших для людини по­нять: життя i смерть. Життя містить у co6i все: творчість, дружбу, кохання. Смерть лише небуття, кінець всьому.

„Останній листок" - новела.

Чому?

Де відбуваються події? (У невеличкому районі Нью-Йорка, де вулийі „показилися", химерно перетинають себе по декілька разів. Там квартири дуже дешеві, тому саме у цьому районі оселялися люди мистецтва, шлях до визнання яких лежить через злидні).

Чому ці люди шукали „вікна, що виходять на північ"?

 Що називають ipoнією? (На противагу вислову „кімната з вікнами на море" O’Гeнрi іронічно, з сумом зображує  умови життя бідняків).

Як жили Сью i Джонсі до розгортання основнoї події?

 (Дівчата приїхали з різних кінців Сполучених Штаті в до Нью-Йорка в пошуках щастя, познайомилися за столом ресторанчика, „побачили, що їxнi погляди на   мистецтво, салат з листя цикорію та широкі рукава цілком збігаються" i вирішили найняти спільну студію.)

Який     ще     ворог    для     бідних    людей?

 (холодний образ пневмонії).

Саме на тендітну Джонсі, яка звикла до теплих західних вітpiв „зефірів" Каліфорнії, напосів цей Містер.

 Хвороба дівчини - зав'язка новели.

Вчитель образотворчого мистецтва: Давайте ми з вами тихенько зайдемо в кімнату. Тихо,  не потурбуймо хвору. Подивимося в те вікно, що „виходить на північ".

 Що ми бачимо?

Вдома ви готували ілюстрації. Покажіть їx.

 Який похмурий вигляд! Чому?

А в мене збереглися ваші роботи на тему осіннього пейзажу „Очей очарованье". (Демонструю). Схожі вони на сьогоднішні?

Як бачимо одну  i ту ж пору року можна побачити по-різному. Це залежить від світобачення  майстра,  його  творчої  манери,  на­строю.

 Не будемо повторюватись. Адже ми вже до­бре знаємо, що зображення природи називається... (пейзажем).

 Я тільки зверну увагу на слова:

Люби, плекай природу нашу,

Цвітінь росою споєну.

Cпocтерігай красу пейзажу

             Й малюй її по-своєму.

 I ще багато значить колорит. Це таїнство кольору. Адже це він створює настрій радості чи смутку. (Колорит - система відношення кольорів i ix відтінків в художньому mвopi).

Есть цвет у боли, радости, надежды.

Раскрой же многоцветные страницы -

И оживут в глазах твоих цвета

Борьбы и жизни, ненависти, счастья,

            Души и человеческой судьбы.

„Колорит наш - не витончені плями, він по­винен виражати нам настрій картини, її душу, він повинен захватити всього глядача, як акорд у музиці"(І.Ю.Рєпін).

Отож повернемось до нашого похмурого сумного пейзажу.

 Яку роль відіграє ця замальовка в новелі? (Стан бідності, безвихіддя, суму).

 Вчитель літератури: Чому хвора втратила бажання жити?

 (зачитати тест: „Дівчина дивилась у вікно й рахувала...").

Прослухайте     діалог     Сью     і     Бермана

(інсценізація).

 Хто такий Берман?

 Як автор характеризує його?

 Як цей епізод характеризує його? (Таблиця).

Вчитель образотворчого мистецтва:   Діти, а з ким автор порівнює Бермана?

(З Мойсеєм).

 Розповідь учня про Мойсея.

А зараз зверніть увагу на фотографію скульп­тури „Мойсей" великого майстра епохи Відроджен­ня Мікеланджело. Коли митець працював над гроб­ницею Папи Римського Юлія II в 1513-1516 роках він створив цю скульптуру. Мойсея зображено си­дячим, і на перший погляд поза його здається спо­кійною. Але різкий поворот закинутої вверх голови, відставлена назад нога, нервовий жест руки, що пе­ребирає довгу бороду, передає збентеження люди­ни, свідчить про пробудження її енергії. У всій по­статі Мойсея відчувається готовність до дії. Могут­нє тіло сповнене сили. Ця фізична сила, поєднана з енергією, волею підіймає образ до героїчного зву­чання, свідчить про здатність людини до титанічних діянь.

Вчитель: Отже, напевно, не тільки зовні Берман був схожий на Мойсея. Ця скульптура - справжній ше­девр. (Шедевр - взірцевий твір, вище досягнення майстерності).

Вчитель літератури:

 - А про що все життя мріяв Бе­рман?

-   То ж як несподівано для нас розкрився Берман?

-   А що сталося з старим?

-   То чи змінюється інтонація і значення слова „шедевр"?

-   (Намальований Берманом листок - сим­вол щирості людського серця, яке творить добро).

Вчитель образотворчого мистецтва: Вам було ще таке завдання: вдома намалювати і вирізати листок плюща, підібрати колір

 (учні показують листочки).

                                

                                  Вдруг вижу лист то в зелени весенней,

                                  в осеннем багреце.

                                 Но впрочем лист всегда один.

                                 И только наше зренье воспринимает цвет.

               Цвета проносятся сквозь наши души,

               как теплые, прохладные ветра,

              окрашивая цветовою гаммой

              слова и песни, голоса и память.

На ваших листочках напишіть ту рису характе­ру Бермана, що, на вашу думку, відповідає йому найбільше (добрий, небайдужий, чуйний, готовий до самопожертви, дивакуватий, співчутливий).

Вчитель літератури:

- Чому новела має назву „Останній листок", а не „Остання надія"?

Шедевр - не тільки витвір мистецтва, а й взі­рцевий вчинок. Отже, найвищим мистецтвом є мис­тецтво бути Людиною. Берман вмирає, але ціною свого життя рятує дівчину.

Які герої у світовій літературі схожі на Бермена?

Ми віримо, що найціннішими шедеврами ва­шої душі будуть добро, тепло, милосердя, співчуття.

Робіть добро і отримуйте його від інших. Не­хай це буде потребою вашої душі.

Вчитель образотворчого мистецтва:

Перед вами -мольберт. На полотні - нічого. Це Берман мріяв і не встиг створити шедевр.

Давайте з наших листочків, які ми розмістимо на полотні створимо шедевр доб­роти.

 (Учні прикріплюють листочки).

Нехай життя за ваші добрі вчинки завжди ставить найвищі бали.

Вчитель літератури:

Шукаймо в людях доброти,

Мов зав'язі у кожнім цвіті.

І менше стане гіркоти,

І зменшиться тривог у світі.

Вчитель образотворчого мистецтва:

Шукаймо в людях доброти,

Мов скарби, що давно забуті,

Щоб сущу стежку віднайти.

До себе, до людської суті.

Підсумок уроку.

Домашнє завдання:     Написати лист герою.